Академія Фандрейзингу Руслана Краплича

01 лютого 2023 року в м. Костопіль у рамках проєкту «Ділимося Хлібом» фахівцями КУ «Костопільський інклюзивно-ресурсний центр № 2» Костопільської міської ради спільно із Фундацією імені князів-благодійників Острозьких та за підтримки Street Child , проведено сесію інтеграції та включення дітей у суспільне життя громади шляхом спільного виготовлення та ділення хлібу з громадою. Основною терапевтичною ідеєю заходу є навчити дітей, що кожен може робити добрі справи і це не потребує надмірних зусиль, а також, що кожна людина важлива та цінна! Зустріч відбулася в затишній кав’ярні Кав'ярня "Rafinad" , що облаштована за стандартами доступності.  А у процесі приготування тіста та смачних булочок взяла ініціативу знана місцева майстриня з випікання хліба - Валентина ЖЕЛЄЗНА. Діти гарно та з щирими емоціями брали активну участь в методиці хлібо-терапії:  малювали на борошні свої стани; заплітали косичку з віри, любові, та надії; формували калач безкінечного щастя та здоблювали й...

Тема благодійництва все частіше порушується засобами масової інформації, без посилань чи за замовленням впливових українців. Чимало українських політиків і бізнесовців також створюють благодійні організації чи фонди. Безумовно у кожного є свої приватні мотиви для їх утворення. Ці мотиви зрозумілі, бо є типовими. Одні прагнуть закріпитися у славі та позитивному ставленні суспільства до їх імені, підійнятися на ще вищий рівень своєї значимості. Інші хочуть самореалізуватися, оскільки бізнес і політика не завжди дозволяють це зробити через зовнішні фактори – часті зміни на глобальних ринках і уподобань громадян-споживачів. Ще дехто, помилково вважає, що заняття благодійництвом може принести миттєву фінансову чи матеріальну вигоду шляхом «відкривання дверей» до тих, хто їх закриває перед посередніми бізнесменами і політиками. Безумовно є філантропи, що подібно до Прометея, намагаючись любити людей, дають їм вогонь і надію, без огляду на реакцію з боку тих, хто вважає себе зверхниками ...

Не можу забути, як напередодні Різдва, величного свята усіх Християн до мене звернулася жінка з проханням допомогти залучити кошти для порятунку її 15 літньої племінниці (відмінниці та вундеркінда), батьки якої вже продали все майно, щоб оплатити чергову хіміотерапію й операцію. Такі звернення звична справа для тих, хто причетний до діяльності благодійних фондів. Було складено і розміщено прес-релізи в електронних ЗМІ й заплановано розпочати доброчинну кампанію, одразу після Різдва, щоб до Водохреща зібрати хоч якусь суму. Але на третій день свята пролунав дзвінок. І стомлений від болю голос сповістив, що будь-які дії для порятунку життя доброї людини – марні. Ми запізнилися. Життя дорослих людей стрімко несеться. Щодня ми заклопотані р