Здорова філантропія

Тема благодійництва все частіше порушується засобами масової інформації, без посилань чи за замовленням впливових українців.

Чимало українських політиків і бізнесовців також створюють благодійні організації чи фонди. Безумовно у кожного є свої приватні мотиви для їх утворення. Ці мотиви зрозумілі, бо є типовими.

Одні прагнуть закріпитися у славі та позитивному ставленні суспільства до їх імені, підійнятися на ще вищий рівень своєї значимості. Інші хочуть самореалізуватися, оскільки бізнес і політика не завжди дозволяють це зробити через зовнішні фактори – часті зміни на глобальних ринках і уподобань громадян-споживачів. Ще дехто, помилково вважає, що заняття благодійництвом може принести миттєву фінансову чи матеріальну вигоду шляхом «відкривання дверей» до тих, хто їх закриває перед посередніми бізнесменами і політиками. Безумовно є філантропи, що подібно до Прометея, намагаючись любити людей, дають їм вогонь і надію, без огляду на реакцію з боку тих, хто вважає себе зверхниками над людьми і богами.


Істинні благодійники точно знають, що люди часто залишаться невдячними і Бог не одразу «оцінить» та створить їм життєві преференції. Вони роблять добро, бо отримують радість і катарсис від добрих справ, які неодмінно спрямовані на інших: тих, хто потребує допомоги, підтримки, милосердя, тих кому ми маємо віддати, без очікування винагород.
Незалежно від присутніх мотивів – важливим залишається: чи дійсно добро, що ми його намагаємося створити для інших, є таким, яке здатне допомогти людям, покращити життя, створити достойне майбуття?

Нажаль, незважаючи на публічну популярність, благодійні організації та фонди, котрих в Україні зареєстровано понад 10.000, переважно залишаються надто блідою тінню своїх засновників. І нерідко, крім додаткових клопотів, приносять фінансові і моральні втрати та розчарування.
Шкода, що не існує універсального рецепту для одужання кожної людини, так не існує чудодійного зілля для зміцнення благодійних інституцій, кожна з яких залишається унікальною.

Якщо ми любимо своїх дітей та хочемо добра для них, намагаємося їм подарувати більше любові й виростити їх добрими людьми та надійними професіоналами, здатними, виживаючи самостійно, підтримувати свою родину. Кожна людина, що живе повноцінним життям прагне залишити по собі гідне потомство, аби продовжити свій рід.

Так само благодійні організації, які ми створюємо чи долучаємося до їх розвитку, мають стати сильними, добрими до оточення і життєздатними у своїй плодотворності.

З цією метою було утворено журнал "Вісник благодійництва", також кілька об’єднань та асоціацій, які допомагають вирощувати здорових і професійних нащадків। Як досвідчені на своїх і чужих помилках педагоги допомагають своїм учням стати найкращими, так і професійні організації підтримки благодійництва здатні допомогти молодим благодійним фондам стати повноцінними інститутами допомоги суспільству. І тут - вибір школи залежить від батьків і здібності дітей. Відповідальність за створення й діяльність чи бездіяльність благодійного фонду (організації) несуть на собі його засновники, персонал, волонтери від професійних дій яких, як від професійних дій лікарів, буде залежати майбутнє здоров’я суспільства.

Адже недоношене і нерозвинене дитя, кинуте напризволяще у жорстокий суспільний світ, нездатне допомогти іншим, оскільки весь час безжалісно боротиметься за виживання. Той же, хто жорстоко повівся зі своїм дитям, кинувши його у пекло самовиживання, не навчивши перед тим потрібним навичкам і не розвинувши високих моральних цінностей (добра, справедливості, честі, взаємодопомоги і самопожертви заради інших) – не зможе сподіватися на повагу.